Читання книг може бути шкідливим для вашого здоров’я. Звучить дивно, правда? Це ж не надмірне споживання алкоголю або куріння. Це читання, а ми знаємо що читати — класно.
Та це було не завжди так. Були часи, коли роман вважався не те що шкідливим, а навіть небезпечним. Як це сталося і чому? Читайте далі.
Горе від розуму
Щоб могти звинувати книжки у їх шкідливому впливі, необхідні дві умови:
- Наявність книг, які можна прочитати
- Наявність людей, які уміють читати
Обидва ці фактори стали реальністю європейського суспільства 18-19 століття, а саме у Англії, Франції та Німеччині. У цей період у країнах активно зростає рівень освіченості.
Так, наприклад, у Англії у 19 столітті, 70% чоловіків та 50% жінок уміли читати. У Франції цей показник був дещо нижчим — 50% чоловіків та 30% жінок. А у Німеччині, 88% населення уміли читати у 1871 році (згідно інформації з книги “A History of Reading in the West”).
З ростом освіченості населення, розвивається і видавницька справа. Видавництва друкують більше книжок, цільовою аудиторією яких є оці всі люди, які тепер уміють читати. Змінюється і власне те, про що пишуть. Якщо раніше роман був історією про неймовірних героїв або напівбогів, то зараз роман — це історія зі звичайного життя. І у цих історіях могли впізнавати себе молоді читачі.
Проведення цієї паралелі між реальним життям і тим, що написано у книзі, стає основною причиною популярності книжок і читання, особливо серед жінок. Сидячи вдома і доглядаючи за дітьми та господарством, жінки починають зачитуватись історіями, головними героїнями яких могли б стати вони самі.
І тут починається протиріччя, адже чоловікам не дуже подобається нове захоплення жінок. А чому? Тому що жінка повинна читати тільки певні види текстів. І про це читайте детальніше нижче.
Анна Кареніна та Емма Боварі з’явились не просто так
Щоб зрозуміти, чому жінок засуджували за читання нових романів, треба з’ясувати, про що ж були ці романи. Одним із бестселлерів тих часів став роман Семюеля Річардсона “Памела, або ж винагороджена доброчесніть”, який був опублікований у 1740 році.
У романі розповідається про 15-річну дівчину, Памелу Ендрюс, яка працює служницею у багатої леді. У цієї леді є син, якого можна назвати легковажним. Він залицяється до Памели та намагається її спокусити. Та юна Памела дає йому відсіч, потім ще багато всього трапляється, але суть в тому, що в кінці кінців Памелу нагороджує життя і цей молодик вирішує на ній одружитися, бо розуміє, яка вона чудова і доброчесна. Ну і живуть вони довго і щасливо.
На думку тогочасного суспільства, такі історії здатні породити у душі жінки дивні думки, емоційну розкутість та легковажність. Як зазначає Кейт Флінт у книзі “The Woman Reader”, серед основних причин, чому читання таких книжок вважалося шкідливим для жінок, були:
- Зваблення та псування невинного жіночого розуму, що в результаті призводить до знецінення жінки в цілому
- Порушення моральних устроїв жінки і інтелектуальна деградація
Іншими словами — жінка може начитатися книжок, закинути домогосподарство та дітей і піти шукати щастя з новим коханцем.
Патріархальне суспільство не могло такого дозволити. Тому було важливо показати іншу сторону історій жінок, які дозволяють собі те, що проти суспільних норм.
І тут з’являються романи про Анну Кареніну та Емму Боварі. Не дарма вони з’являються, ви ж розумієте? Ці романи ніби промовляють до всіх жінок — “жіночко, якщо зробите так як Анна Кареніна, то і закінчите життя як Анна Кареніна, інакше не буває” (а насправді буває і про таку книгу ми говоримо тут)
Читання шкідливе для чоловічого життя
Хоч негативний вплив читання на жінок і був центром так званої “моральної паніки 18 століття”, не обійшлось і без впливу на чоловіків. Це питання стало особливо актуальним після того, як вийшов роман “Страждання юного Вертера” Йоганна Ґете. А актуальним воно стало ось чому.
У цьому романі описується історія молодика Вертера, який закохується у юну дівчину Шарлотту. У них там все дуже заплутано і важко, а закінчується тим, що Вертер залишається ні з чим, страждає від нещасного кохання і закінчує життя самогубством.
Цей твір набув такої популярності та впливу, що в результаті його прочитання багато людей, особливо чоловіків, скоїли самогубство. І як після такого не говорити, що читання романів — шкідливе для вашого здоров’я і навіть життя?
Полеміки, які виступали проти романів, використовували цей твір як приклад, щоб довести, що читання руйнує моральні устрої людини та навіть призводить до психічних розсладів.
Насправді ж, не існує емпіричних доказів, що читання шкідливе для вашого здоров’я. Навпаки, існує купа досліджень, які доводять протилежне.
Хоч роман “Стражданням юного Вертера” і мав неймовірний трагічний вплив (після тих самогубств навіть з’явилось поняття “ефект Вертера”, яке описує хвилю наслідуваних самогубств), доводити, що усі книги мають такий ефект на людину — безглуздо, принаймні у наш час.
Про що це нам говорить?
Книжкова паніка 18-19 столітть показує нам дві речі. По-перше, масове читання книжок стало початком сучасної культури читання. Культури, у які більшість людей читає і читає те, що їм подобається.
По-друге, історія повторюється. Романи були новим видом дозвілля, за яким люди могли сидіти годинами і не вставати з місця. Це вважалося шкідливим не тільки для психічного здоров’я, але і для фізичного, особливо для постави та зору.
А тепер згадаємо телебачення. В той час як читання піднялось на п’єдестал одного з кращих проведень часу (котру дитину скоріше похвалять — ту що читає, чи ту, що дивиться телевізійні передачі?), телебачення зараз переживає те, що переживав роман у 18 столітті.
Виходить, що колись телебачення перестануть таврувати як поганий варіант дозвілля і піднесуть його до рівня книги? Час покаже. А тим часом, читайте книжки та інші статті на Readmodo.
