Код української нації: література про мову, історію та культуру України

Незламний.

Саме таким словом можна описати український народ, який століттями намагалися стерти з лиця землі. Нині Європа нарешті бачить, чому «Ukraine is not a part of Russia».

У нашій крові жага до свободи, у нашій крові прагнення відновити справедливість. І література це все пам’ятає.

Редакція Рідмодо звернулася до книжкових блогерів з проханням порадити кращі книги про українську мову, історію та культуру.

Усі ці тексти ще раз покажуть читачам, що нам є чим пишатися: це художні тексти, історичні праці та науково-популярні видання.

Почнемо список з рекомендацій Ольги Кричинської — @o.krychynska

«Амадока» Софія Андрухович

Це роман-пазл про історичну пам’ять в епоху постправди. Він нічого не пам’ятає після війни, його «я» зруйновано, він — людина без минулого та майбутнього. Вона називає себе його дружиною й трепетно розповідає клаптикову історію свого роду. Сімейна сага довжиною в 832 сторінки, десятки історій від радянської України до життєпису скульптора Пінзеля. «Амадока» перемогла у книжковому конкурсі «Еспресо. Вибір читачів 2020».

«Бо, хоча майже все на землі розчиняється, не залишаючи сліду, місця часто мають власну пам’ять, власні спогади і сни».

«Мондеґрін. Пісні про смерть і любов» Володимир Рафєєнко

Це перша книжка Володимира Рафеєнко, написана українською мовою. Мова як нове життя, мова як вибір. Можна провести паралелі між автором та головним героєм роману — Габою Габінським, який після переїзду з Донецьку до Києва вирішує спілкуватися виключно українською. Минуле треба лишити, але клеймо «переселенець» лишиться надовго.

PS. Мондеґрін — це неправильне чуття або тлумачення фрази таким чином, що та отримує нове значення.

«Дикий Захід Східної Європи» Павло Казарін

Історія окупації Криму, війни на Донбасі та українських 20-х ХХІ століття очима журналіста-кримчанина. Автор залишив свій дім у Криму, щоб і надалі називатися українцем. Головна теза, яку доносить до читачів Павло Каразін — неможливо бути аполітичним українцем. 

«Культури поза політикою не буває. Тому що в найширшому сенсі «займатися політикою» — це визначати правила життя. Ця фіксація норми й девіації, правильного і неправильного. Зрештою, «займатися політикою» — це визначати картину майбутнього»

«Країна жіночого роду» укладач Вахтанг Кіпіані

Нині ім’я журналіста та історика Вахтанга Кіпіані на устах у багатьох українців. «Країна жіночого роду» — це його робота про тих, чий вклад у історію та культуру часто недооцінюють. Жінки. Видатні українки ХХ століття, про яких говорять мимохідь або й взагалі не згадують. Можливо, деякі прізвища ви почуєте вперше.

Жінка має бути видима в українській історії. Якщо взяти від літописів руських до ХХ століття, то 99% — це чоловічі історії. Це несправедливо.

Ознайомитися з цією працею варто хоча б задля знайомства з унікальним інтерв’ю Квітки Цісик.

«Солодка Даруся» Марія Матіос

«Німа й несповна розуму. Чому Даруся солодка? А Бог його знає, причепилося, знаєте, у кожному селі є така дивакувата й відлюдькувата персона»,— так казали про дівчину односельчани.

Історія Дарусі сповнена болю й жаху. Її досі мучають мігрені, від яких її рятує тільки вода: зайде у холодну воду по коліна, то аж легше. А ще вона говорить, просто її адресат не може їй одповісти.

Трагедія Буковини під час окупації у 20-х роках. Даруся була ще зовсім дитиною. Вона не знала, вона не хотіла, щоб було так…

«Доця» Тамара Горіха Зерня

До 2014 вона будувала в Донецьку успішний бізнес — робила вітражі. Після — збирала кольорові скельця долі, які розлетілися врізнобіч, щоб відповісти на питання «а що далі».

«Доця» — дебютний роман, який став проривом (Книга року BBC 2019) . Кажуть, що Тамара Горіха Зерня одна із тих авторок, яка змогла досконало побудувати сюжет книжки навколо російсько-української війни. Планується екранізація роману.

«Грязь. [*Khaki]» Сергій Сергійович (Saigon)

Ще одна книжка про війну від того, хто «місив грязь» на Донбасі. Війна як маленьке життя, де є місце для «живих» почуттів, які йдуть поруч з подіями, які не можеш забути, хоч як би цього хотів.

Багато суржику, нецензурної лексики, відвертих сцен і філософських роздумів.

«Брама Європи» Сергій Плохій

Сергій Плохій — професор кафедри української історії в Гарвардському університеті.

Про нашу державу від часів Геродота до подій, які ми можемо нині спостерігати. «Брама Європи» — це настільний посібник з історії України, з яким кожному варто ознайомитися.

«Ця війна (примітка — російсько-українська) є війною за всю Європу. Союз із Заходом — це єдиний союз, який може гарантувати майбутнє України як держави».

«Я змішаю твою кров з вугіллям» Олександр Михед

Західна Україна і Східна Україна. Україномовні та російськомовні. Насильно розділені, щоб у одного народу були «свої» та «чужі».

Розвінчання міфів про український Схід: переплетіння історичних фактів, авторських роздумів і пам’яті. Бо «прапори можна спалити, пам’ять — ні». Шість міст — Покровськ, Добропілля, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Костянтинівка та Бахмут, — які такі ж такі ж українські як Львів, Хмельницький чи Рівне.

Книжка без нудного переказування: історія динамічна, і нині вона твориться на наших очах.

Особливість «Я змішаю твою кров з вугіллям» — розповіді українських митців зі сходу про їхню Малу Батьківщину.

«Планета Полин» Оксана Забужко

Збірка найважливіших есеїв Оксани Стефанівни за останні два десятиліття. П’ять жіночих, шість чоловічих та три колективні портрети: від Катерини Білокур та Юрія Шевельова до постчорнобильської генерації.

У 2020 році «Планета Полин» здобула перемогу в номінації Книга Року ВВС – Есеїстика.

Продовжує наш список рекомендацій Люда Дмитрук — @vyshnevyjcvit

«Вибрані праці. У 2 книгах. Мовознавство. Літературознавство» Юрій Шевельов

Юрій Шевельов — українсько-американський славіст-мовознавець німецького походження. Відомий завдяки дослідженням історичної фонології української мови. Шевельов був одним із засновників Української вільної академії наук, президентом якої його обирали двічі.

Його праці — ґрунтовне дослідження української мови та літератури в світовому інтелектуальному контексті. І ці праці будуть корисні не лише філологам-україністам, а й усім, хто цікавиться нашою культурою.

«Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» Оксана Забужко

Український культурний іконостас — Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка. Оксана Забужко вважає, що «забронзовілість» цих постатей заважає нам прочитати та оцінити національних класиків.

Це книга про пошуки «України, яку ми втратили»: про європейську складову української літератури, про національні коди та конфлікти інтерпретацій. Про Лесю Українку, яка вчилася на європейському модернізмові, про Франка-сходознавця та про Шевченка, уроки якого актуальні й нині.

Рекомендуємо також прочитати «Філософія української ідеї та європейський контекст. Франківський період» та «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу».

«Есеї про українське бароко» Леонід Ушкалов

Леонід Ушкалов — український літературознавець, професор, доктор філологічних наук та дослідник українського бароко. Як то кажуть, епоха бароко на теренах української держави — це не лише Григорій Сковорода.

Феномен Петра Могили, Лазаря Барановича, Теофана Прокоповича та інших в контексті європейської духовної традиції. Праця, яка показує читачам, що Україна та українська література ще від своїх витоків була європейською.

«Повість про Миколу Зерова» Володимир Панченко

Книжка-переможець престижного книжкового рейтингу «Літакцент року — 2018» у номінації «Літературознавство». Непересічна постать Миколи Зерова — неокласика, полеміста, лідера «п’ятірного грона» — та аналіз його творчості крізь призму культурного та суспільно-поетичного контексту епохи. Зеров був одним із тих, хто також потрапив під радянський коток, й опинився в політичних таборах. Але його літературний доробок — неоціненний та безсмертний.

«Зродились ми великої години… ОУН і УПА» (і вся серія «Бібліотека Історичної правди») Вахтанг Кіпіані

Вахтанг Кіпіані історично освітлює один із найяскравіших прикладів боротьби за незалежність України — Визвольний рух ХХ століття та діяльність ОУН і УПА.
Структурно книжка поділена на шість розділів («Життя повстанця», «Постаті», «ОУН і УПА: організаційний аспект», «Боротьба на війні та в мирний час», «Важкі питання», «Документи епохи»). Авторами текстів, що потрапили до збірки є повстанці, історики, журналісти, публіцисти, громадські діячі.

«Про мистецтво. Святослав Гординський» укладач Береговська Христина

Святослав Гординський — український художник, графік, мистецтвознавець, поет і перекладач. У 1944 році Годинський емігрував у США, де заснував Об’єднання Митців Українців в Америці. Про себе митець писав:

«Мене цікавили й інтригували нові форми мистецтва. Я почав поволі усвідомлювати собі, що нові форми можна добре поєднувати з мотивами українського народного мистецтва, і кілька моїх графічних праць, які я подав на французькі виставки, були успішні. Кілька місяців студії у модерній академії Леже допомогли мені остаточно скласти своє власне розуміння форми на площині, що я почав успішно застосовувати в графіці».

Книжка для широкого кола читачів, які цікавляться українським і європейським мистецтвом.

«Авангардне мистецтво в Україні, 1910–1930. Пам’ять, за яку варто боротися» Мирослав Шкандрій

Колоніальне минуле безбожно викрало в українського авангарду його «українське начало». Казимир Малевич, автор того самого «Чорного квадрату» народився у Києві, ви про це знали? Мирослав Шкандрій у своїй книжці ґрунтовно досліджує постаті митців-авангардистів 20-30 років ХХ століття, які стали знаковими постатями європейського мистецтва.

«Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України» Стефан Таранушенко

Більше тисячі унікальних світлин та креслень дерев’яних церков Чернігівщини, Харківщини, Сумщини та Дніпропетровщини. Нині збереглося лише 15 пам’яток української дерев’яної церковної архітектури, тому ця праця набуває ще більшої цінності.

До упорядкування книги долучилися відомі українські фахівці: доктор історичних наук Сергій Білокінь та кандидат архітектури Віктор Вечерський.

«Школа Раєвської-Іванової» Людмила Соколюк

Художниця Марія Раєвська-Іванова була засновницею першої в Україні хужоньо-промислової школи (Харків 1869 рік). Раєвська-Іванова зробила неабияк вклад у становленні дизайнерської освіти в Харкові й була першою жінкою в Російській імперії, якій Петербузька академія мистецтв надала звання хуждожника.

Чи це справедливо, що про цю мисткиню так рідко згадують нині?

Наступні книги у списку нам порекомендувала Мирослава Тимінська, інстаграм канал якої можна знайти ось тут: @myroslava_pingvin

«Війна і міф. Невідома Друга світова» Володимир В’ятрович

Радянська пропаганда наклала на світову історію тінь брехні задля власних диктаторських цілей. П’ятдесят сюжетів від 15 авторів, які насправді є міфами. Так радянська влада «ліпила» нову історію, щоб приховати злочини керівництва.

Скільки міфів про Другу Світову знаєте ви? Хочете перевірити? Не дозволяйте диктатурам нав’язувати вам вигадану історію.

«Українська якбитологія. Нариси інтерактивної історії» Дмитро Шурхало

«Українська якбитологія» — це перша науково-популярна книжка в жанрі альтернативної історії України. Дмитро Шурхало — не історик, а такий самий «якбитолог», як і більшість пересічних українців.

А от уявіть: Володимир Великий не хрестив Русь. Ми зараз були б язичниками, атеїстами чи приняли б іслам? А що було б, якби Богдан Хмельницький не почав «дружити» з Московією? А якби не вибухнула Чорнобильська АЕС?

І так багато «якби» на одне «але».

«В обіймах страху і смерті. Більшовицький терор в Україні» Лариса Якубова, Яна Примаченко

Кирило Галушко (засновник проєкту LikБез. Історичний фронт) так пише про цю книжку:

«Жорстка і відверта відповідь фахових істориків на міфи російсько-радянської ностальгії: ця книжка повинна нас чогось навчити. Або нагадати про смисли сучасної України, ніколи знову повторення такого…»

Відомі історики про закон про п’ять колосків, розстріл кобразів, «розстріляне відродження» та партчистки 30-х років. Такою була радянізація України.

«Долаючи тишу. Жіночі історії війни» Марта Гавришко

«Слабкій статі» не місце на війні. Чули про таке? Однак є безліч історій, як у періди війни чимало жінок приєднувалися до війська.

Ця книжка — збірка сповідей жінок, долі котрих назавжди змінила війна. Вони були не просто спостерігачками, а й активними учасницями бойових дій. Різна освіта та соціальне становище, різні посади та життя «до». Не варто забувати про «слабку стать», яка показувала свою силу й сталість.

«Чути українською», «Бачити українською» Ольга Дубчак

Нині все більше українців, які раніше спілкувалися російською мовою, переходять на українську. Іноземці починають шукати репетиторів з української мови, щоб бути ближчими до нашої культури. І це прекрасно!

Ці дві роботи кандидатки філологічних наук Ольги Дубчак допомогають відчути цінність і унікальність солов’їної.

«Чути українською» — це книжка про фонетичний склад української мови. Без зазубрювання та незрозумілих термінів: здається, що авторка просто відкриває читачам очі на очевидні факти.

«Бачити українською» — це книжка про слово — найменшу значиму одиницю мови. Про мову з гумором!

«Мовні війни. Міф про “зіпсованість” української мови”»

Українська мова — не діалект польської та не «спаплюжена російська».

Крапка.

Пальців на обох руках точно не вистачить, щоб перерахувати, скільки разів заборонялася українська мова. Володимир Селезньов пише про неологізми, суржик і запозичення з інших мов. А ще наводить безсумнівні факти того, що українська та російська мови не належать до однієї мовної сім’ї.

Чому? Дізнаєтеся на сторінках цієї книжки!

«Дівчата зрізають коси. Книга спогадів» Євгенія Подобна

Євгенія Подобна — воєнна кореспондентка впродовж 2017-2018 років авторка записувала історії жінок на війні. Мінометниці, медики, стрілки, снайперки та кулеметниці. Жіноче обличчя війни. І так, жінки на війни існують не для «радувати око нашим воїнам». Вони воюють. На рівні з «сильною статтю».

«У мирному житті до жінок військових абсолютно було дике: якщо ти чоловік — ти герой, якщо ти жінка — м’яко кажучи, ні. Я вирішила це виправити і дати їм голос — розповісти про себе, свою війну, свій побут»,— каже Євгенія.

«Братство. Документальний роман за матеріалами слідчої справи Кирило-Мефодіївського братства» Олег Криштопа

Матеріали слідчої справи Кирило-Мефодіївського товариства: протоколи допитів, доносів, зізнань, очних ставок і доносів. Олег Криштова «оживляє» на сторінках своєї книжки Пантелеймона Куліша, який постійно вагається у виборі, іронічного Тара Шевченка, царя Миколу Першого і графа Орлова.

«Сірі бджоли» Андрій Курков

Сірі бджоли з сірої зони. Сірі головні герої — Сергій Сергійович (пенсіонер 49 років) і його колишній однокласник Пашка.

Маленькі люди з села з промовистою назвою — Мала Старградівка. Їх у цьому селі лише двоє залишилося: змушені миритися з компанією один одного. Правда в одного в гостях — українські військові, а в іншого — сеператисти.

І треба було б Сергійовичу виїхати, але вдома шість вуликів…

Сподіваємось, що ці рекомендації будуть вам до душі. Миру нам! Україна переможе!

А за чудову ілюстрацію дякуємо Lina Kobrin.